Уремія (uraemia, ae, f; грец. uron – сеча + haima – кров) – клінічний синдром, що розвивається у хворих з порушеною азотовидільною функцією нирок. Уремія обумовлена затримкою в організмі азотистих шлаків, ацидозом, порушенням електролітної, водної та осмотичної рівноваги. Як правило, спостерігають апатію, ступор, гіпотермію, артеріальну гіпертонію, може виникнути кома.
