Афазія (aphasia; грец. А- – заперечення + phasis – мова) – розлад мови, що виражається у втраті здатності використовувати слова для вираження думок і спілкування з оточуючими при схоронності функції апарату артикуляції і слуху. Незважаючи на те що мову розглядають як функціональну систему, інтегративно нейронну організацію всього мозку людини, виділяють спеціальні «мовні зони» в корі великих півкуль, відповідальні за різні види афазій.