Беттолепсія (bettolepsia; грец. Betto – кашель + lepsis – схоплювання) – термін, запропонований М.І. Холоденко в 1941 році для пароксизмальних станів, що виникають на висоті кашлю і характеризуються порушенням свідомості і іноді тонічними судомами.