Як це працює?

Головною точкою впливу кінезіотерапії є скелетні м’язи людини. Опосередковано відбувається вплив на суглоби, хребет і системи забезпечення м’язової роботи (серцево-судинну, дихальну, ендокринну).

Основний механізм лікувальної дії кінезіотерапії – перебудова людського організму в потрібному (запланованому) напрямку на всіх рівнях: клітинному, тканинному, органному і системному. Цілеспрямоване дозоване рухове навантаження змушує клітину, тканину, орган працювати в нових умовах. Систематичне пристосування до цих нових умов призводить до перебудови працюючих структур і поверненню до їх нормальної фізіології.

Активне скорочення м’язових волокон або їх пасивна механічна деформація різними способами протягом певного часу призводить до наступних змін:

• відновлюється і оптимізується структура м’язової тканини;
• удосконалюються механізми нервової регуляції м’язів;
• нормалізуються процеси метаболізму в усьому організмі;
• змінюється будова і кількість судин в різних органах і тканинах;
• поліпшується структура кісткової тканини і суглобових хрящів.

Лікувальний ефект досягається за рахунок поєднання принципів відновлення біомеханіки хребта та суглобів, дозованих статичних і кінетичних навантажень, керованого дихання, психофізичної релаксації. Вивчення і застосування методу проходить шляхом систематичних занять, пов’язаних в єдину програму.

Техніка виконання

Ми використовуємо кінезіотерапію для досягнення трьох основних цілей:

• мобілізації скелетних м’язів і м’яких тканин (збільшення еластичності, рухливості, усунення укороченності і контрактильності м’язових волокон);
• розвитку сили і витривалості скелетних м’язів і підвищення їх толерантності до статичних навантажень;
• розвитку навичок координації рухів і збереження рівноваги.

Техніка мобілізації скелетних м’язів і м’яких тканин.

Дана техніка виконується пацієнтом самостійно (за наявності теоретичної підготовки з даного питання і практичних навичок) або під контролем фахівця (реабілітолога, фізичного терапевта, фітнес-інструктора).

У цій техніці використовуються принципи статичного і динамічного стретчинга (розтяжки):

1. Пацієнт займає таке положення тіла, при якому м’язи, на які буде проводиться вплив, розтягуються до максимальної своєї довжини.
2. Далі, протягом певного часу (1-2 хвилини) обраны м’язы повільно подовжуються під впливом ваги власного тіла або за допомогою іншої людини (бажано фахівця з фізичної терапії або під його контролем).
3. На етапі подовження (розтягування) м’язів досягається і постійно утримується стан хворобливого натягу, але в рамках суб’єктивної переносимості больових відчуттів.
4. По завершенню етапу розтягування проводиться плавне повернення в початкове положення.
5. Закінчується процедура розтягування для кожного м’яза декількома її високоамплітудними скорочувальними рухами до повного зникнення хворобливих відчуттів, викликаних процесом стретчинга.

Техніка розвитку сили і витривалості скелетних м’язів.

Дана техніка виконується пацієнтом самостійно (за наявності теоретичної підготовки з даного питання і практичних навичок) або під контролем фахівця (реабілітолога, фізичного терапевта, фітнес-інструктора).

1. У цій техніці використовується принцип дозованих фізичних навантажень відповідно до рівня тренованості м’язів конкретного пацієнта.
2. Використовуються вправи з обтяженнями, гумовими стрічками, робота з власною вагою і на спеціальних пристроях.
3. При виконанні вправ пацієнт використовує силові можливості тренованих м’язів не більше ніж на 70% від максимально можливих.
4. Використовуються середньо амплітудні руху.
5. На перших етапах тренувального процесу застосовується принцип: «менше вага / навантаження – більше повторень».
6. При появі відчуття стомлюваності більше середнього рівня навантаження на дану м’язову групу припиняється.
7. Закінчується процедура тренування для кожного м’яза серією її високоамплітудних скорочувальних рухів без навантаження до повного зникнення неприємних відчуттів, викликаних навантаженням.

Техніка розвитку сили і витривалості скелетних м’язів.

Дана техніка виконується пацієнтом самостійно (за наявності теоретичної підготовки з даного питання і практичних навичок) або під контролем фахівця (реабілітолога, фізичного терапевта, фітнес-інструктора).

1. Використовуються важкокоординовані, високоамплітудні, «химерні» (незвичні для повсякденного життя) рухи.
2. Використовуються рухи і пози з мінімальною кількістю точок опори.

ВАЖЛИВО!

Ми використовуємо спеціально розроблені алгоритми кінезіотерапії для лікування і профілактики гострого і хронічного болю в залежності від анатомічної ділянки і особливостей захворювання.

Поширені запитання